З 12 квітня 1933 року Націонал-соціалістична німецька студентська асоціація та німецьке студентство розпочали кампанію проти творів марксистських, демократичних та пацифістських письменників. Після того, як "12 тез проти ненімецького духу" були розповсюджені по всьому Рейху і складені відповідні списки, видання підданих остракізму авторів почали систематично вилучати з університетських, інститутських та інших бібліотек, з публічних і приватних абонементів, а також з книгарень і приватних книжкових фондів. Увечері 10 травня в усіх університетських містечках було організовано публічні спалення книг.

Це торкнулося творів Бертольда Брехта, Зиґмунда Фройда, Берти фон Саттнер, Еріха Марії Ремарка та Еріха Кестнера, а також Стефана Цвейга, Карла фон Оссієцького, Йозефа Рота, Курта Тухольського, Анни Зеґерс та багатьох інших, у тому числі й ненімецьких авторів. Близько 25 000 томів було кинуто у вогонь лише на берлінській Оперній площі.

У 21 іншому місті відбулися не менш моторошні постановочні акції при світлі смолоскипів і багать. Крім того, з середини березня в Берліні та кількох інших містах вже відбувалися так звані "нестудентські спалення книг", час від часу перед будівлями чи установами робітничого руху, який тривалий час масово переслідувався нацистськими правителями.

У Вісбадені, наприклад, будинок профспілки робітників Бібріхера на Майнцерштрассе 10 березня був узятий штурмом і зруйнований озброєним загоном СА і СС, а пачки листівок і профспілкових газет були викинуті на подвір'я і підпалені. Під час розгромної операції проти соціал-демократичних профспілкових федерацій, проведеної по всьому Рейху о десятій годині ранку 2 травня 1933 року, всі справи, рекламні брошури та інші письмові матеріали з офісу Народного дому на Вельріцштрассе, 49, нині Будинок Конрада Арндта, також були забрані есесівцями і спалені на вулиці, так само як і вся соціально-критична література, що знаходилася в бібліотеці організації. Лідером акції був районний керівник осередку Націонал-соціалістичної компанії Франц Вайсмантель.

Однак незадовго до цього вдалося заховати деякі твори та кілька організаційних прапорів. Коли активісти робітничого руху, зокрема, почали усвідомлювати, що виявлення книг і брошур, особливо єврейських авторів з комуністичними, соціалістичними і демократичними поглядами, неминуче буде вкрай шкідливим для них у разі обшуків, вони незабаром або самі подбали про їхнє знищення, або перенесли такі видання в більш непомітні місця, а саме - до членів сім'ї, друзів або надійних знайомих.

Наприклад, Ґеорґу Буху вдалося врятувати частину своєї приватної бібліотеки, а також організаційної бібліотеки місцевої Соціалістичної робітничої молоді, тоді як решту документів було конфісковано під час двох поліцейських рейдів. Бібліотека невеликого вісбаденського осередку Вільної робітничої спілки Німеччини - анархо-синдикалістів була захована на горищі будинку на Рейнштрассе. Крім того, після розпуску вісбаденського осередку "Шварц-Рот-Ґолд" Георг Феллер не лише зміг переховати його прапор у своєї сестри на Шерштайнштрассе, але й врятувати кілька переплетених томів "Illustrierte Reichsbanner-Zeitung".

Зовсім по-іншому врятував від конфіскації та знищення чималу частину свого книжкового фонду власник бібліотеки Шварца на Бляйхштрассе, 18, вчасно продавши його надійним постійним клієнтам.

Фонди тодішньої Державної бібліотеки Нассау підлягали спеціальній книжковій та користувацькій забороні на небажану літературу, включену до списків нацистського режиму. З іншого боку, нацистська література мала систематично поповнюватися. Те ж саме, мабуть, відбувалося і з фондами абонементів бібліотек, які утримувала Народна спілка Вісбадена до кінця літа 1934 року, а також з її читальним залом у колишній школі ім. Еллі Гойсс, доки спілка не була розпущена на початку 1936 року, хоча достовірних відомостей про це немає.

У Вісбаденському міському архіві ➞ зберігається невеликий запас книг, які пережили час переслідувань у різних схованках, а також невелика колекція матеріалів з посиланнями.

Бембенек, Лотар / Ульріх, Аксель: Опір і переслідування у Вісбадені 1933-1945 рр. Документи. Вид.: Магістрат міста Вісбаден - Міський архів, Гіссен, 1990.

Ульріх, Аксель: Конрад Арндт. Вісбаденський профспілковий діяч і соціал-демократ у боротьбі проти фашизму. Зі статтею Хайо Рюбсама про історію Старого профспілкового центру у Вісбадені. За редакцією: IG Metall Verwaltungsstelle Wiesbaden-Limburg та Verein Volkshaus J.P., Вісбаден 2001.

Брунн-Штайнер, Урсула: Вісбаденська народна освітня асоціація. Bibliothekarische Bildungsarbeit im Kaiserreich und in der Weimarer Republik, Wiesbaden 1997 (Schriften des Stadtarchivs Wiesbaden 6).

Вальберер, Ульріх (ред.): 10 травня 1933 року: спалення книг у Німеччині та його наслідки, Франкфурт-на-Майні, 1983.