Берхан, Ґюнтер

Малювальник, публіцист, борець опору

народився: 11.07.1910 у Берліні

помер: 12.03.1982 у Вісбадені

Берхан навчався у місцевій ремісничій та декоративно-прикладній школі з 1925 року та в Академії образотворчих мистецтв у Берліні з 1928 по 1930 рік. Вже зробивши собі ім'я як засновник і лідер Вісбаденської соціалістичної студентської асоціації, він незабаром почав працювати в сатиричному журналі "Roter Pfeffer", паралельно вступивши до ХДПН.

У 1932 році він переїхав до матері та вітчима, професора Федеріко Ґрефа, який працював головним топографом аргентинського уряду. У 1933/34 роках Берхан брав участь у нафтовій експедиції для місцевого міністерства сільського господарства та працював креслярем у виразно ліберальній "Аргентинській газеті" (Argentinisches Tageblatt).

У 1934 році Берхан переїхав спочатку до Швеції, а потім до Парижа, щоб тимчасово працювати політичним карикатуристом, наприклад, для щотижневої газети "Der Gegenangriff", яку видавав Центральний комітет КПД. Це призвело до співпраці з колишнім депутатом Рейхстагу від ХДПН від виборчого округу Гессен-Нассау 19 та фахівцем з антифашистської пропаганди Віллі Мюнценбергом, який, як і він сам, через кілька років поривав із комунізмом сталінського зразка. У 1935 році Берхан взяв участь в антифашистській виставці в Парижі, а потім знову поїхав до Аргентини через Велику Британію та Швецію. Там він взяв участь у картографічній експедиції, цього разу від імені Міністерства оборони.

Згодом був залучений як викладач геологічної графіки Міністерством сільського господарства Другої Іспанської Республіки з ініціативи іспанського посольства. З початку 1937 року брав участь у республіканській армії проти фашистського перевороту Франко в Іспанії. Викладав топографію у військовій академії та брав участь у боях перед Мадридом і Кордовою, а також на фронті Ебро як відповідальний офіцер штабу. Терор сталіністів проти інших лівих сил, який він пережив на власному досвіді під час громадянської війни в Іспанії, повністю перетворив Берхана на антикомуніста, хоча він непохитно дотримувався своїх рішуче соціалістичних базових поглядів.

Провівши майже чверть року в лікарні в Барселоні з середини вересня 1938 року, він повернувся до Швеції в лютому 1939 року. Влітку 1940 року він знову поїхав до Аргентини через СРСР, Японію та Чилі, де знову працював в "Аргентинській газеті". Висланий Німецьким Рейхом у 1941 році, він виїхав до Уругваю в 1944 році через переслідування, які також почалися в Аргентині після встановлення фашистської військової диктатури. Звідти Б. повернувся до рідного Гессену лише у 1950 році.

Він працював на Hessischer Rundfunk і Norddeutscher Rundfunk, писав статті для різних періодичних видань і прес-служб. Його робота рекламним консультантом СДПН була тимчасовою, як і його членство в партії. У другій половині 1960-х років неортодоксальний марксист, на якого не в останню чергу вплинув професор Карл Август Віттфогель, вплинув на деяких молодих активістів порівняно невеликої місцевої позапарламентської опозиції (APO) навколо вісбаденського клубу "Вольтер".

У 1970 році Клуб фольклору, політики та інформації POP представив виставку сатиричних малюнків Берхана. На заході, організованому муніципальним молодіжним центром PUB під час так званої Празької весни на початку 1977 року, розпочалася його журналістська співпраця з колишнім активістом АПН доктором Руді Дутчке. Його посмертно опублікована книга "Aufrecht gehen. Фрагментарна автобіографія", а також його щоденники під редакцією вдови Гретхен Дутчке під назвою "Jeder hat sein Leben ganz zu leben".

Бембенек, Лотар / Ульріх, Аксель: Опір і переслідування у Вісбадені 1933-1945 рр. Документи. Вид.: Magistrat der Landeshauptstadt Wiesbaden - Stadtarchiv, Gießen 1990.