Чесно кажучи: ніхто не зобов’язаний говорити. Ми всі, звичайно, якось навчилися говорити — але до цього було: ні, не мовчання. Домовленнєві запитання та відповіді, навчальна гра зі звуками та жестами, що передбачає вміння слухати і, в найкращому випадку, забезпечує успішне порозуміння. Проте: зазвичай багато говорять, мало що кажуть і майже не слухають.

Ми, «art.ist.kollektiv», слухаємо і запитуємо: як і про що говорять, що кажуть? Чи стає сказане правдивішим завдяки повторенню? Або чиясь думка переконливішою завдяки наголосу? Ми ж граємо з мовою і перекладаємо її на звук, ритм, мелодію, переходимо від тексту до музики, від музики до руху, від розмови до гри. У найкращому випадку взаєморозуміння досягається ігровим шляхом: у вавилонській плутанині — резонансне співіснування.