Купальня «Опельбад», розташована на схилі гори Нероберг на ділянці між колишнім готелем «Нероберг» та Російською церквою, була відкрита 16 червня 1934 року після дворічного будівництва. Воно було зведено за проектами архітекторів Франца Шустера (Відень), Едмунда Фабрі (Вісбаден) та ландшафтного архітектора Вільгельма Гірша (Вісбаден).

Шустер, який деякий час викладав у Школі декоративно-прикладного мистецтва у Вісбадені, так само як і Фабрі, був прихильником архітектури Баугаузу. Наче корабель, що пливе по хвилях лісу, терасоподібний курорт «Опельбад» тягнеться вздовж схилу гори Нероберг, а ресторан слугує йому командним містком, а перила — поручнями.

«Опельбад» був задуманий насамперед як атракція для курортників, яких на початку 1930-х років було важко залучити. У 1931 році міська влада вирішила, що це має бути «літній басейн», який «особливо слугуватиме курортному життю». У 1930-х роках Вісбаден рекламував себе слоганом «Синтез сонця, води, повітря та лісу». «Опельбад», який і сьогодні вважається одним із найкрасивіших басейнів Німеччини, відразу став історією успіху: вже в перший купальний сезон тут налічили 51 000 туристів і 42 075 відвідувачів. На будівництво об’єкта його іменник, великий промисловець Вільгельм фон Опель, який мешкав у Вісбадені, пожертвував 150 000 марок, а місто сплатило близько 100 000 марок. Вільгельм фон Опель поставив умову, що басейн має бути названий на його честь. Через його близькість до нацистського режиму 4 вересня 2024 року відповідна місцева рада вирішила скасувати назву «Опельбад» на честь його засновника. Це було реалізовано постановою магістрату від 24 березня 2026 року.

Басейн «Опельбад» має басейн довжиною 65 м і шириною 12 м, вишку для стрибків у воду та гірку, а також дитячий басейн для малюків.

Наприкінці Другої світової війни басейн було закрито, а після вступу американських окупаційних військ до Вісбадена 28 березня 1945 року його було конфісковано. Лише у 1952 році вони повернули його мешканцям Вісбадена. Довгий час купальня перебувала під опікою курортної адміністрації, а згодом — курортних підприємств.

З 2008 року він входить до складу муніципального підприємства «Маттіаква», до якого, серед іншого, належить також термальний курорт в долині Аукаммталь в долині Аукаммталь.