Шульте, Альфред

Адміністративний чиновник, бургомістр НСДАП у Вісбадені

Народився: 17.02.1872 в Ізерлоні

Помер: 14.10.1957 у Вісбадені

З 1878 по 1882 рік Альфред Шульте навчався в початковій школі міста Ізерлон. Після закінчення гімназії в Ізерлоні в 1891 році він протягом року працював на металургійному заводі в Дортмунді. Згодом Шульте переїхав до Ганновера і розпочав навчання в Королівському технічному університеті, яке продовжив у Берліні після успішного складання попереднього іспиту. У Берліні в 1895 році він завершив навчання, склавши іспит на державного будівельного інженера, і влаштувався на роботу в відділ залізниць та будівництва компанії «Allgemeine Electricitäts-Gesellschaft» (AEG) у Берліні. Тут він обіймав посаду головного інженера.

Через два роки Шульте перейшов до Берлінського управління залізниць і пройшов навчання та підвищення кваліфікації на машиніста локомотива в залізничних майстернях Потсдама. Паралельно він навчався у Берлінському технічному університеті за «електротехнічними та економічними спеціальностями». У 1897 році він переїхав до Дрездена, де протягом наступних п’яти років працював головним інженером у акціонерному товаристві «Електричні станції». У 1903 році Шульте подав заявку на посаду інженера-електрика та керівника відділу водо-, газо- та електрозаводів Вісбадена, яку обійняв у 1904 році. Чотири роки по тому Шульте протягом майже двох років тимчасово керував водо-, газо- та електрозаводами Вісбадена.

10 вересня 1913 року Шульте був обраний до міської ради Вісбадена як оплачуваний член. Він став заступником голови «депутації водо- та електропостачальних підприємств». Крім того, його призначили міським скарбником. У 1915–1916 роках він забезпечив впровадження нової системи бухгалтерського обліку в міській адміністрації, так званої «вісбаденської системи». 20 березня 1920 року Шульте був обраний міською радою другим заступником мера. Він також залишався міським скарбником.

Після Першої світової війни Вісбаден був окупований союзними військами в ході окупації Рейнланду. Після того як окупаційна адміністрація у 1923 році вислала мера Вісбадена Фріца Траверса (Відкривається в новій вкладці), Шульте до 1924 року тимчасово очолював міську адміністрацію. У листопаді 1924 року Траверс зміг знову обійняти свою посаду. Того ж року Шульте став першим заступником мера (другим мером), а в 1925 році — мером. З 1925 по 1933 рік Шульте обіймав посаду голови Асоціації міст Нассау. Після смерті Траверса в 1929 році він знову тимчасово очолював міську адміністрацію аж до довиборів ліберального політика Георга Крюке (Відкривається в новій вкладці) (DVP) 28 березня 1930 року.

Після «приходу до влади» Гітлера в січні 1933 року націонал-соціалісти звільнили велику кількість державних службовців, які мали інші політичні погляди. «Постанова про захист народу та держави», видана президентом Рейху Гінденбургом 28 лютого 1933 року, скасувала навіть у Вісбадені найосновніші права людини. Після того як у березні 1933 року НСДАП здобула перемогу на муніципальних виборах, мера Георга Крюке заарештували ще в день виборів, незабаром після цього його звільнили та поставили під поліцейський нагляд. 3 червня 1933 року Крюке під тиском, що чинився на нього, пішов у відставку з посади мера. Альфред Шульте не підтримував ці події активно, проте 1 травня 1933 року вступив до НСДАП, до цього він не належав до жодної партії. Також Шульте став членом-спонсором СС та численних інших нацистських організацій. Члени-спонсори СС утворювали підорганізацію СС, до якої могли вступати й особи, що не були членами НСДАП, і яка слугувала для збору пожертв на створення та розбудову СС. З фінансовими внесками, які зазвичай сплачувалися щомісяця, не було пов’язано жодної офіційної служби в СС.

Після відставки Крюке посаду мера Вісбадена спочатку планувалося зайняти досвідченим членом НСДАП. Однак у націонал-соціалістів не було кандидата з відповідною кваліфікацією.

Так Шульте потрапив у поле зору Фелікса Пієкарського, окружного керівника та голови фракції НСДАП у Вісбадені. Пієкарський підтримав кандидатуру Шульте на посаду мера, що дозволило йому самому піднятися до посади мера.

Призначення Шульте мером 6 жовтня 1933 року стало вершиною його кар’єри. Оскільки через похилий вік Шульте міг обіймати цю посаду лише короткий термін, його можна розглядати як перехідного кандидата на час пошуку молодшого, відповідного кандидата від НСДАП. З метою просування своєї кар’єри Шульте протягом наступних тижнів і місяців закривав очі на насильство проти політичних опонентів, від якого особливо постраждали члени Комуністичної партії Німеччини (КПН) та Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН), а також на вбивства євреїв, скоєні СА у Вісбадені. У партійній політиці НСДАП він не брав участі.

8 серпня 1933 року на 7-му засіданні міської ради Шульте було обрано мером. З цієї нагоди він виголосив коротку промову, в якій підкреслив, що співпрацював з НСДАП не лише після «приходу до влади», а й раніше, коли між ними вже існували тісні стосунки.
У протоколах засідань міської ради та ради старійшин збереглися висловлені Шульте заяви на підтримку нацистського режиму та Адольфа Гітлера. На першому засіданні міської ради після «приходу до влади» у березні 1933 року Шульте у вступному слові висловив похвалу на адресу Адольфа Гітлера та нових політичних умов.

У 1933–1937 роках Шульте завдяки своїй політичній посаді брав участь у створенні та зміцненні нацистського режиму та його структур на муніципальному рівні. Хоча Шульте й не брав безпосередньої участі у злочинах або позбавленні прав, наприклад, єврейського населення чи синті та ромів, він був про них поінформований і підтримував їх. Пригнічення та переслідування політичних опонентів націонал-соціалістів також відбувалося з відома та за пасивної згоди мера.

Під час присяги нових членів міської ради у 1935 році Шульте висловив подяку нацистському уряду та Гітлеру.

За час перебування Альфреда Шульте на посаді мера економіка Вісбадена відновилася на тлі загального економічного підйому. Видимими результатами цього підйому стали відкриття купальні «Опельбаде» на Нероберзі в 1934 році, а також так звана «коричнева ярмарка» в Пауліненшльосшен у жовтні 1933 року, на якій презентували ремесла, що вважалися «арійськими». Націонал-соціалісти також внесли нові акценти у культурну сферу за часів перебування Шульте на посаді: так, 2000-річний ювілей — вигадана дата — відсвяткували великою урочистою ходою. У березні 1937 року в Крайовому музеї було відкрито антиєврейську та антисоціальну виставку «Дегенеративне мистецтво».

Як найвищий представник міста, Шульте у березні 1935 року також приймав у Вісбадені фюрера та рейхсканцлера Адольфа Гітлера, на честь якого в курортному будинку Вісбадена було організовано святковий концерт.

31 березня 1937 року Альфред Шульте пішов у відставку з посади мера міста Вісбадена через досягнення пенсійного віку. Його наступником став колишній мер Тільзіта від НСДАП Еріх Мікс. Відтоді Шульте жив у Вісбадені на пенсії й більше не з’являвся на публіці. На його честь названо притулок, відкритий у 1937 році, ймовірно, з нагоди його виходу на пенсію.
Після 1945 року Шульте намагався виправдати свої дії перед відповідною вісбаденською судово-арбітражною палатою. Він заявив, що ніколи не був «нацистським активістом чи бенефіціаром». Натомість він був «непохитним борцем за чисті переконання в усіх питаннях життя, за справедливість, за людяність і за свободу духу». Шульте пояснював свої дії як політика НСДАП посиланнями на скрутне економічне становище міста Вісбадена на початку 1930-х років. Водночас він стверджував, що саме завдяки його авторитету у Вісбадені в 1933 році не відбулося радикальних, насильницьких потрясінь із масовими заворушеннями.

Крім того, під час процедури денацифікації Шульте заявив, що він протистояв націонал-соціалістичній кадровій політиці та захистив п’ятьох або шістьох чиновників, які обіймали ключові посади. Крім того, після 1945 року Шульте стверджував, що в рамках «Закону про відновлення професійного чиновництва» у квітні 1933 року він запобіг звільненню небажаних службовців, чиновників та робітників. Діяльність Шульте в цих кадрових питаннях можна розглядати як форму особистої підтримки давніх соратників, а не як форму опозиції чи навіть опору нацистській політиці. Зрештою, 22 березня 1948 року судова комісія віднесла Шульте до групи 4 («послідовники»). В якості «покарання» він мав сплатити 1 000 RM.

Після війни Шульте жив у Вісбадені на пенсії. Місто Вісбаден нагородило його Золотою почесною плакеткою, а після смерті йому було надано почесну могилу, яка згодом була ліквідована, але не анульована.

Історична фахова комісія, призначена у 2020 році рішенням міської ради для перевірки транспортних площ, будівель та об’єктів столиці землі Вісбадена, названих на честь окремих осіб, рекомендувала перейменувати металургійний завод імені Альфреда Шульте через членство Шульте в різних націонал-соціалістичних організаціях (НСДАП, член-спонсор СС, РДБ, НСВ, РКБ, Союз захисників нацистського права, Союз колишніх членів нацистських організацій та Нацистський союз німецьких технічних фахівців) або організацій, що підпорядковувалися нацистській ідеології (Народний союз на підтримку німецької культури за кордоном). Як мер Вісбадена він обіймав посаду в нацистській державі і тим самим активно виступав на користь нацистського режиму. У своїх промовах на засіданнях міської ради та ради старійшин Вісбадена Шульте публічно висловлював нацистську ідеологію.

Згідно з рішенням місцевої ради Вісбадена-Північний Схід від 4 вересня 2024 року, притулок, названий на честь Альфреда Шульте, рішенням магістрату від 24 березня 2026 року було перейменовано на «Притулок Дамбахталь».

[Цей текст був підготовлений д-ром Рольфом Фабером для друкованої версії «Енциклопедії міста Вісбадена» 2017 року та перероблений і доповнений д-ром Кетрін Лукат у 2024 році.]