23 липня 1981 року в районі Ербенхайм міста Вісбадена, неподалік від місцевого аеродрому, одну з вулиць було названо на честь піонера авіації та офіцера військово-повітряних сил Вольфганга фон Гронау (1893–1977).

Вольфганг фон Гронау народився 25 лютого 1893 року в Берліні в родині генерала артилерії Ганса фон Гронау. Він виріс у Східній Пруссії та навчався в гімназії. У 1911 році він став морським кадетом у Військово-морській школі в Кілі. Під час Першої світової війни фон Гронау служив лейтенантом і старшим лейтенантом на різних військових кораблях.

З 1915 року фон Гронау служив морським льотчиком на різних штабних і фронтових посадах. Рік по тому його перевели до Варнемюнде на посаду референта Комісії з випробувань та приймання морських літаків. Саме тут фон Гронау випробував гіроскопічний горизонт, що ознаменувало початок ери польотів за приладами. Після закінчення Першої світової війни фон Гронау залишив військову службу у званні капітан-лейтенанта.

У повоєнний час фон Гронау управляв своїм маєтком «Шенвальдхен» поблизу Гільгенбурга в Східній Пруссії. У політиці фон Гронау, судячи з усього, брав участь лише короткий час. З 1923 по 1925 рік він був членом організації ветеранів «Стальхельм — Союз фронтових солдатів».

У 1926 році фон Гронау взяв участь у «1-му німецькому конкурсі морської авіації» у Варнемюнде, який він виграв. На початку листопада 1926 року на гідроплані типу «Хайнкель 5» він встановив світовий рекорд. Майже через місяць він став керівником навчання та членом правління щойно заснованої Німецької школи комерційної авіації у Варнемюнде.

З 1929 року Вольфганг фон Гронау здобув міжнародну популярність як піонер авіації. Того року він за один день долетів з Німеччини до Ісландії, що на той час було надзвичайним авіаційним досягненням. 18 серпня 1930 року фон Гронау на гідролітаку типу «Дорнієр Валь» пролетів із острова Зильт через Ісландію, Гренландію та Лабрадор до Нью-Йорка. Це був перший переліт через Атлантичний океан на гідролітаку. У Нью-Йорку фон Гронау був прийнятий у Білому домі президентом США Гувером.

У 1932 році Вольфганг фон Гронау на літаку досліджував так званий Північний маршрут. Для цього він пролетів над внутрішнім льодовиком Гренландії та відкрив новий гірський хребет. Згодом уряд Данії назвав цей гірський масив «Гронау-Нунатаккер». Його політ завершився в Чикаго. Того ж року Вольфганг фон Гронау вирушив у кругосвітню подорож, яка стала вершиною його льотної кар’єри. На літаку «Дорньє Валь» він, стартувавши з острова Зильт і зробивши численні проміжні зупинки, перелетів через Атлантичний океан, американський та азіатський континенти, а потім повернувся до Європи. 9 листопада 1932 року фон Гронау прибув до заводу «Дорнієр» на озері Бодензее. На завершення він повернувся до Ліста, де його було проголошено почесним громадянином. Загалом він пролетів понад 44 000 кілометрів.

Після «приходу до влади» націонал-соціалістів цивільна авіація отримала нове значення під керівництвом новопризначеного міністра авіації Рейху Германна Герінга. Вольфганг фон Гронау був призначений до новоствореного відомства, де до 1934 року відповідав за всю систему підготовки морських льотчиків. 1 травня 1933 року фон Гронау вступив до НСДАП. З 1934 по 1938 рік він був головою Аероклубу Німеччини та віцепрезидентом Міжнародної авіаційної федерації (Fédération Aéronautique Internationale).

Зі створенням німецьких ВПС у 1936 році фон Гронау став офіцером запасу цього роду військ і в цьому статусі неодноразово отримував підвищення по службі. 1 січня 1939 року фон Гронау був поновлений у службі й спочатку приписаний до навчальної ескадрильї у званні підполковника. Незадовго до початку Другої світової війни фон Гронау був призначений військовим аташе з питань ВПС при німецькому посольстві в Токіо. У червні 1939 року він також став військовим аташе у маріонетковій японській державі Манчжоу-Го в Маньчжурії. Як військовий аташе він мав скласти чітке уявлення та сформувати власну оцінку щодо армії приймаючої держави. З цією метою слід було налагоджувати довірливі стосунки з відповідними органами влади, а також підтримувати товариські та дружні відносини з певними колами осіб. Крім того, військові аташе мали брати участь у навчаннях, відвідувати військові об’єкти, а також стежити за фаховою літературою та пресою. Про свої спостереження вони мали складати звіти.

На посаді в Японії фон Гронау отримав чергове підвищення. На момент закінчення війни він мав звання генерал-майора у відставці та був неодноразово нагороджений. Після капітуляції Німеччини фон Гронау був інтернований, а після капітуляції Японії потрапив у американський військовополонений табір. Звідти він повернувся до Німеччини в 1947 році.

У повоєнний час він працював представником північноамериканського авіазаводу та займався сільським господарством на своїй фермі біля озера Кімзее. Про свої пригоди як піонера авіації та аташе ВПС Вольфганг фон Гронау у 1955 році написав автобіографію під назвою «Weltflieger» («Світовий льотчик»). Ще в 1930-х роках Гронау опублікував спогади про подорожі. У книзі 1955 року він, зокрема, описав свій кругосвітній політ 1932 року.

Він помер 17 березня 1977 року у Фрасдорфі. У різних містах вулиці були названі на честь Вольфганга фон Гронау. У Лісті на острові Зильт, де фон Гронау є почесним громадянином, йому було виділено почесну могилу.

Через його членство в НСДАП та, до 1933 року, в «Стальгельмі — Союзі фронтових солдатів» (націоналістично-фольквістській організації), а також через його посаду аташе ВПС — військово-дипломатичну посаду, яку він обіймав у Японії, найближчому союзнику Німецької імперії, Історична фахова комісія, призначена у 2020 році рішенням міської ради для перевірки об’єктів дорожнього руху, будівель та установ столиці землі Вісбадена, названих на честь окремих осіб, рекомендувала переглянути контекст назви вулиці Гронау. Міська рада дотрималася рекомендації Історичної фахової комісії, ухваливши відповідне рішення 24 березня 2026 року.