Сучасні концепції експозиції, двомовне оформлення та значне розширення зовнішньої території привертають увагу громадськості до долі примусових робітників.

Вісбаден згадує темну сторінку своєї історії. З березня 1944 року по березень 1945 року на території колишнього іподрому «Унтер-ден-Айхенен» існував зовнішній табір спеціального табору СС «Хінцерт». Тоді СС перенесла свої підрозділи на околиці міста через повітряні нальоти союзників. «Для будівництва цих запасних об’єктів СС залучало в’язнів з концентраційного табору в Хунсрюку», — пояснює керівниця відділу меморіальних місць та історії міста в міському архіві, д-р Катрін Лукат.

«20 березня 1944 року перші 57 в’язнів прибули до міста. У розпал подій СС інтернувало тут близько 100 чоловіків», — продовжує Лукат. Серед в’язнів була група жертв, маловідома в Німеччині. «Більшість в’язнів походили з Люксембургу», — каже керівник міського архіву д-р Петер Квадфліг. «Під час Другої світової війни з окупованого Великого Герцогства до концтабору Хінцерт було вивезено майже 1 600 чоловіків», — пояснює Квадфліг, який, зокрема, досліджував тему Люксембургу під час Другої світової війни для своєї магістерської роботи. «Це були чоловіки, які в Люксембурзі, який німці намагалися германізувати, відмовилися служити у Вермахті, чинили опір або підтримували опір».

У Вісбадені в’язні концтабору мусили виконувати важку примусову працю. Так, чоловіки ремонтували службові помешкання для високопоставлених чинів СС, таких як Юрген Штроп. Штроп, ключова фігура у придушенні повстання у Варшавському гетто 1943 року, на той час був вищим керівником СС та поліції Рейну/Вестмарку зі службовим місцем у Вісбадені. В’язні концтабору також розчищали уламки від бомбардувань у центрі міста та працювали на підприємствах Вісбадена.

Крім того, СС змушувало в’язнів будувати бункер. Він мав захищати співробітників міських підрозділів СС, яких перевели з центру міста на територію «Унтер-ден-Айхен», розташовану на узліссі. «18 грудня 1944 року на цю територію впали бомби. Шестеро ув’язнених з Люксембургу загинули під час цього нападу», — пояснює Лукат. «Ес-ес відмовив їм у доступі до бункера, погрожуючи зброєю». Нагляд у зовнішньому таборі концтабору взяли на себе резервісти поліції, які були занадто старі для військової служби. «Інтенсивні дослідження дозволили реконструювати біографію одного з наглядачів. Вона наочно показує, як цих чоловіків готували до служби в концтаборі та які юридичні наслідки мала служба у зовнішньому таборі після 1945 року», — продовжує Лукат.

Лише бетонний бункер пережив час. Усі інші бараки СС на турнірному майданчику зникли одразу після закінчення війни. Сам табір було розформовано 26 березня 1945 року, а в’язнів, що залишилися, перевезено до Франкфурта-на-Майні. Декому вдалося втекти. Вони переховувалися в околицях табору й чекали на прибуття американських військ.

Довгий час про філію концтабору у Вісбадені забули. Лише наприкінці 1970-х років почали лунати голоси, які вимагали створення постійного меморіалу. 9 листопада 1991 року тодішній мер Ахім Екснер відкрив першу постійну виставку в бункері «Унтер ден Ейхен». Створивши виставку, муніципальна влада столиці землі Вісбадена присвятила бункер як меморіал. Через 35 років ця виставка буде оновлена та доповнена новими даними історичних досліджень про долі окремих людей. 

Нова постійна виставка тепер нагадує про понад 100 в’язнів філії концтабору у Вісбадені. Вона виходить за межі внутрішнього простору бункера. Великоформатні таблички на зовнішній території роблять меморіал помітним. Вони привертають увагу до шести люксембуржців, убитих 18 грудня 1944 року. Заступник мера з питань культури д-р Хендрік Шмель підкреслює значення цієї присутності. Вшанування тепер відбувається також у публічному просторі. «Завдяки розширенню виставки також на зовнішню територію меморіал тепер краще впізнається як такий. Вшанування чоловіків, які втратили життя на цій території, тепер виходить на перший план», — каже Шмель.

Міський архів, який є адміністративним органом меморіалу «Унтер ден Ейхен», розпочав у 2021 році дослідження для оновленої виставки. «Після тривалого періоду закриття, під час якого створювалася нова виставка, меморіал тепер може знову працювати в звичайному режимі», — пояснює Квадфліг. «Від розробки нової концепції виставки через оформлення зовнішньої території аж до монтажу експозиції — це був інтенсивний процес, який тепер завершується новою, візуально привабливою виставкою, оформленою відповідно до сучасних стандартів меморіальної та пам’ятної роботи».

Центральним аспектом є багатомовність. Тексти виставки послідовно викладені німецькою та англійською мовами. Супровідні матеріали додатково доступні французькою мовою. Це свідомий сигнал нащадкам ув’язнених з Люксембургу, Франції та Бельгії. «Під час розробки концепції міський архів підтримував тісний контакт з рідними громадами депортованих», — додає Шмель.

У рамках переробки постійної виставки міський архів за підтримки міського управління будівництва також модернізував інженерні комунікації, провів терміново необхідні ремонтні роботи та встановив аварійне освітлення в бункері.

Постійна експозиція буде офіційно відкрита під час урочистої церемонії у вівторок, 12 травня. Через обмежений простір у меморіалі участь у відкритті можлива лише за запрошенням. Однак з суботи, 16 травня, меморіал знову буде відкритий для всіх зацікавлених. Як і до реконструкції, меморіал працює щосуботи з 14:00 до 16:00. Екскурсії для груп можна замовити й в інший час та в інші дні тижня. Зацікавлені особи можуть звернутися безпосередньо до міського архіву електронною поштою: stadtarchivwiesbadende.